Харчування передчасно народжених дітей
Харчування передчасно народжених дітей: особливості, потреби та сучасні підходи
Передчасно народжені діти — це новонароджені, які з’явилися на світ раніше 37-го тижня вагітності. Їхня незрілість стосується всіх органів і систем, включаючи травну, що ускладнює забезпечення повноцінного харчування. Якісне харчування є критичним чинником для їхнього виживання, росту та розвитку. У цій статті розглянемо особливості харчування передчасно народжених немовлят, сучасні методи вигодовування та рекомендації ВООЗ і неонатологів.
Чому харчування передчасно народжених дітей — це виклик?
Організм недоношеної дитини має кілька важливих фізіологічних обмежень:
- Незрілість шлунково-кишкового тракту (ШКТ).
- Слабкий смоктальний і ковтальний рефлекси.
- Підвищений ризик шлунково-кишкових ускладнень, зокрема некротизуючого ентероколіту (НЕК).
- Низькі запаси поживних речовин (жирів, білків, заліза, кальцію, фосфору тощо).
Усе це потребує індивідуального, поступового підходу до харчування, починаючи з парентерального (внутрішньовенного) і поступового переходу до ентерального (через шлунок) та грудного вигодовування.
Основні принципи харчування передчасно народжених дітей
- Раннє ентеральне харчування (trophic feeding)
У перші дні після народження передчасно народженим дітям часто вводять малі об’єми грудного молока (0,5–1 мл на годину). Це називається трофічним харчуванням — воно стимулює розвиток ШКТ, вироблення ферментів і бактеріальну колонізацію кишківника.
Навіть мікроскопічні дози грудного молока приносять велику користь завдяки імунологічним компонентам.
- Парентеральне харчування
Коли дитина не може отримувати їжу через рот або зонд, її годують внутрішньовенно. Парентеральне харчування забезпечує амінокислотами, глюкозою, жирами, електролітами, вітамінами та мікроелементами. Воно життєво необхідне для підтримки росту в перші дні.
- Перехід до зондового годування
Після стабілізації стану вводиться годування через назогастральний або орогастральний зонд. Це дозволяє безпечно подавати грудне молоко або адаптовану суміш без активної участі немовляти у процесі смоктання.
Роль грудного молока
Материнське грудне молоко — найкраща їжа навіть для глибоконедоношених дітей. Воно:
- Містить імуноглобуліни, лейкоцити, лактоферин — захищає від інфекцій.
- Має ідеальний склад жирних кислот і білків.
- Легко засвоюється.
- Знижує ризик НЕК.
Для дітей, народжених до 32 тижнів, грудне молоко часто збагачують спеціальними підсилювачами (фортифікаторами) білків, кальцію та фосфору для кращого росту.
Якщо мати не може надати достатньо молока, використовують донорське грудне молоко або спеціалізовані суміші для передчасно народжених.
Альтернатива: спеціалізовані суміші
На ринку існують суміші для недоношених дітей — вони містять більше білків, калорій, кальцію, вітаміну D, заліза та інших критичних нутрієнтів. Такі суміші можуть використовуватись:
- як основне харчування у разі відсутності грудного молока,
- як доповнення до грудного молока (особливо після виписки зі стаціонару),
- під час фортифікації грудного молока.
Важливо контролювати переносимість, частоту випорожнень, масу тіла, показники росту.
Особливості вигодовування залежно від гестаційного віку
<28 тижнів
- Переважно парентеральне харчування у перші дні.
- Трофічне годування з перших 24–48 годин.
- Грудне молоко — ідеально збагачене.
- Тривалий період зондового харчування.
28–32 тижні
- Можливе швидше введення зондового харчування.
- Розвиток смоктального рефлексу після 30 тижнів.
- Грудне вигодовування — після тренування прикладання.
32–36 тижнів
- Можливе грудне вигодовування або годування з пляшечки.
- Контроль маси тіла та розвитку смоктання.
Коли і як переходити до самостійного харчування?
Смоктальний рефлекс формується приблизно з 32 тижнів, але ефективне самостійне харчування можливе ближче до 34–35 тижнів. Перед цим дитину навчають прикладати до грудей, смоктати з пляшечки, використовують методи кенгуру, годування пальцем.
Критерії переходу:
- стабільний стан,
- достатня м’язова сила,
- координація смоктання-ковтання-дихання,
- відсутність апное.
Моніторинг харчування
Для недоношених дітей критично важливо відстежувати:
- щоденну надбавку маси (15–20 г/кг/день),
- об’єм спожитої їжі,
- лабораторні показники (глюкоза, електроліти, гемоглобін, кальцій, фосфор),
- показники росту (довжина, окружність голови).
Головна мета — досягти темпів росту, максимально наближених до внутрішньоутробного.
Вітаміни та добавки
Передчасно народжені діти мають підвищені потреби у:
- Вітаміні D — 400–800 МО/день (для профілактики рахіту).
- Залізі — 2–4 мг/кг/день з 2–4 тижнів життя.
- Кальції та фосфорі — у випадку дефіциту або затримки росту.
Ці добавки призначаються індивідуально неонатологом або педіатром.
Харчування після виписки
Після виписки недоношені діти можуть потребувати спеціального підходу:
- Фортифіковане грудне молоко або перехід на суміш для недоношених.
- Часті годування — до 8–12 разів на добу.
- Контроль набору ваги — перші місяці особливо важливі.
У перший рік життя вони мають наздогнати своїх доношених однолітків у фізичному розвитку. Харчування — ключовий чинник у цьому процесі.
Джерела:
- World Health Organization (WHO). Guidelines on optimal feeding of low birth-weight infants. 2011.
- American Academy of Pediatrics (AAP). Nutritional needs of the preterm infant.
- ESPGHAN Committee on Nutrition. Enteral nutrient supply for preterm infants: Commentary from the ESPGHAN Committee on Nutrition. 2010.
- UpToDate: Nutritional support for the preterm infant in the NICU.
- UNICEF. Feeding and nutrition of infants and young children.
